Як будеш терплячою, наполегливою, не змінюватимеш наміру й спрямованості, Я розповім тобі все, що ти хочеш знати, Я покажу тобі все, що ти бажаєш побачити, Я відкрию тобі таємницю таємниць. Але ти мусиш бути відданою, мужньою, постійною. Відданість тобі пригодиться, бо безліч іншого приходитиме й відвертатиме твою увагу. Мужність тобі потрібна, щоб втратити своє я. Постійність у спрямуванні – це той засіб, що перенесе тебе через море перенароджень.
Тиша навколо мене, широта невимовна…Лише це є реальність й нічого
іншого.
Раптово я збагнула, що немає того, що буде потім. Все що буде потім,
воно буде тепер. Куди би я не пішла, не здобуду нічого нового, кого би я не
побачила, він не скаже того, бо все де я буду, там буде Те, чого прагну, Той
кого я шукаю, ніколи мене й не покидав.
Прагнення сонячних,
погожих днів, та хорошого самопочуття. Великого простору, гір, моря й заходу
сонця.
Кажеш, що тоді я спонтанно переживаю блаженство, й що повинна пережити
його сама, й стати стійкою в цьому.
знайшовши те, що немає ні простору ні
часу
забуваючи саму себе
відсторонюючись від форм та назв
забуваючи саму себе
відсторонюючись від форм та назв
ти складаєш слова, нанизуєш їх, бути в змозі висловити
невимовне.
Не віриш в саму себе. Але віриш в Нього, не усвідомивши, що ви одне.
Таємниця таємниць.
Зупинися.
Ти впіймала самого себе. нічого іншого не потребується.
Ти впіймала самого себе. нічого іншого не потребується.
Промені пронизують простір. Час спиняється. І ти пізнаєш себе Тим, ким
ти є.
Вічна присутність. Свідок вічний та безмовний.
Все стає легко. В тиші. Тут мир і спокій. І навіть біль відступає. Ти не
маєш більше тіла. бо ти не тіло. І ти не думка, але ти лише Той чия присутність
дає життя.
Те, на що падає світло твого погляду – те отримує буття. Той хто
дивиться, те на що дивляться й саме бачення.
Що вражало тебе неприємно, що дратувало тепер не має значення й може
викликати хіба посмішку. Бо ти пізнаєш себе, як досконале, вічне, прекрасне. Безумовне. Істинне. Любляче.
Вільний. Самодостатній. Прекрасний.
