I am / Я є

What? What am I? Am I exist or not? Am I a person? Am I a thought? Who am I ?
But these questions began to appear later. The very first phase was only existence, and that was all. And there was NOTHING. Lack of time and space, the lack of the most elementary concepts, the lack of thoughts, only the realization that I am something and I AM. This phase was the most terrible, but again, fear began to appear later. At the first phase, I did not know the fear, because I did not know anything. 

Даже когда  отсуствуют признаки психической деятельности, всё равно остаётся самоосознание себя. Это единственная, словно заблудившаяся мысль. Она не знает  ничего другого. Страх отсуствует, поскольку эмоций тоже нет. Ничем другим ты себя представить не можеш. Страх появляется потом, при первых проблесках сознания. Но за ним радость, что у тебя есть форма. Радость слышать, видеть, мыслить. В этом смисл жизни каждого живого существа.

      "Що? Що я? Я існую чи ні? Я людина, я думка, я... хто я?" - але ці питання почали з'являтися пізніше. Найпершою фазою було лише існування, я знала, що я є і все. І не було більше НІЧОГО. Відсутність часу та простору, відсутність найелементарніших понять, відсутність думок. Лише усвідомлення, що я є ЩОСЬ і я  Є. Ця фаза була найстрашнішою, але знову ж таки страх почав з`являтися вже потім. На першій фазі я не знала страху, бо я не знала нічого.

         Чому залишилось лише самоусвідомлення? Чому не пропало воно теж? В якій частині головного мозку сидить самоусвідомлення? Які хімічні реакції, фізичні закони регулюють процес самоусвідомлення?

Сон -  це все таки наша реальність, яким би абсурдним він не був. В ньому є образи, отже вони мають просторові координати, вони протікають  в певній послідовності, отже є час.

Психотропні препарати, наркотики, галюциногени. Всі вони змінюють свідомість, змінюють простір і час, але вони все таки є.

         Важкі психічні хвороби, шизофренія, слабоумство спотворюють сприйняття суб’єктом простору і часу, але знову є простір і час є, хоч і спотворені.

         Само собою напрошується висновок, що стан, коли суб’єкт не володіє первинними апріорними поняттями, як простір і час, не кажучи вже про інші, найбільш близький до смерті. Точніше до перехідної її стадії.    

Листопад, 2004